Існують кілька різновидів теплових насосів. Найбільш поширені в світі - це повітря-повітря, геотермальні, і повітря-вода.
Повітря-повітря більше знаком споживачеві у вигляді звичайного кондиціонера. Це найбільш поширений тип теплового насоса, зі своїми перевагами та недоліками.
До переваг можна віднести доступну ціну такого приладу, швидкість і дешевизну монтажу. Основні недоліки - це шум повітря з внутрішнього блоку, і не найкомфортніший режим обігріву. В цьому випадку тепле повітря подається зверху, і через це виникає сильне температурне розшарування. Знизу набагато холодніше, ніж вгорі. Частково це можна вирішити використанням підлогових блоків, але шум і неможливість обігріти одним приладом кілька приміщень залишаться.
До групи геотермальних насосів потрапляє відразу кілька видів та підвидів насосів, які для обігріву або охолодження використовують енергію землі або водних ресурсів. Як наземних, так і підземних.
Теоретично, геотермальні грунтові насоси, повинні мати найвищу середньорічну енергоефективність. Так як земля утримує досить стабільну температуру на протязі всього року. Але це твердження в більшій мірі справедливо до насосів, у яких колектор залягає досить глибоко і розгалужено.
Оскільки при роботі насоса тепло землі відбирається, то зазвичай до кінця зими, початку весни, на великій відстані навколо теплового колектора утворюється значний пласт переохолодженого грунту.
Відповідно в цей час сильно падає тепловий дебіт грунту. А у теплового насоса повітря-повітря в цей час року ефективність зростає, так як повітря прогрівається з початком потепління значно швидше.
Перевага геотермальних насосів - це відносно стабільна теплопродуктивність незалежна від температури навколишнього середовища. Умовних недоліків вже значно більше, ніж у насосів повітря-повітря, і найчастіше це зупиняє при виборі цього типу теплового насоса.
Так для горизонтального грунтового насоса необхідно мати досить велику ділянку землі, на якому можна сконструювати колектор. При цьому первинні інвестиції досить відчутні. І часто вже не реалізовуються без серйозних втручань і витрат, якщо ділянка вже обжита та спланована.
Вертикальний колектор глибокого залягання теж несе за собою великі початкові і експлуатаційні витрати. Необхідний потужний циркуляційний насос для роботи з гліколем в колекторі. А його енергоспоживання вже йде в мінус загальної енергоефективності системи. Також періодична заміна гліколю через його старіння, теж витратна і трудомістка операція.
Енергоефективність такого насоса страждає ще й через додаткову ланку передачі енергії: грунт-гліколь, гліколь-холодоагент, холодоагент-вода опалення. Існують системи прямої передачі енергії, в яких мідні труби з холодоагентом укладаються безпосередньо в грунт. Їх ефективність дуже висока, але такі системи у всьому світі знаходяться під ретельним екологічним контролем, а їх колектор дуже крихкий і важко піддається ремонту. Його обслуговування трудомістке, необхідно стежити за станом грунту, його кислотністю-лужністю, щоб не допустити швидкого кородування.
Системи з використанням ґрунтових або відкритих вод взагалі відносяться до розряду екзотики. З кожним роком до них все сильніше посилюються екологічні вимоги. А в деяких країнах, щоб мінімізувати ризик забруднення грунтових вод, вводяться заборони на експлуатацію таких теплових насосів.
Найбільш поширеними в світі залишаються теплові насоси повітря-вода. Вони дають традиційне «тихе» опалення, нескладні і швидкі в монтажі, вимагають мінімальних підготовчих операцій.
Якщо декілька років тому популярними були моноблочні установки, через те, що монтажем її займалися теплотехніки, то зараз все більше встановлюються так звані спліт-чиллери. Вони мають значні переваги перед моноблоками. Висока ефективність, за рахунок того, що забирається додаткова гліколева ланка передачі тепла, і зменшується кількість циркуляційних насосів.
Зручність монтажу, зовнішній блок можна винести на значну відстань, так як в тепловий вузол прокладають не трубопровід з гликолем, а невелику фреонову магістраль. Також не потрібна регулярна заміна старіючого гліколю. Тільки підживлення з боку підводу води.
Збільшення популярності теплових насосів призвело до того, що фактично, виробники кондиціонерів мігрували в нову для себе нішу - традиційного опалення. У той же час світові виробники класичного опалювального обладнання, не маючи багаторічних напрацювань у виробництві фреонових систем, почали відставати в освоєнні екологічно чистого опалення.
Лише деякі освоїли виробництво невеликих лінійок теплових насосів, та й то, найчастіше обмежилися моноблоками.
Найчастішим випадком випуску теплового насоса під власним брендом, стало замовлення техніки у корейських і китайських виробників. Але все ж, найбільші успіхи у виробництві теплових насосів належать японським виробникам.
Деякі європейські виробники пішли оригінальним шляхом.
Наприклад, виробник теплового і газового обладнання концерн BDR Thermea, De Dietrich, SOFATH, BAXI, використовуючи контролер теплового насоса від Mitsubishi Electric, виробляють власні гідромодулі, зі своїм оригінальним інтерфейсом, які сумісні зі стандартними зовнішніми блоками цього виробника.
Чеська ж Vezatek technologie s.r.o., використовуючи протокол управління зовнішнім блоком від Mitsubishi Electric створила спеціалізований контролер для побудови гідромодуля з розширеним функціоналом і сумісним з великою кількістю зовнішніх блоків цього виробника.
